Вчасно врятувати життя — основне завдання військового медика
21 річна Олена Кравчук трохи більше року як проходить військову службу у Збройних Силах України. Місце служби — механізована бригада, яку вона обрала не випадково – тут служив її батько, тут служить її брат і сама вона одразу ж пристосувалася до армійського життя в цій частині.
Вона закінчила Дубенський медичний коледж, що на Рівненщині за спеціальністю «Лікувальна справа» та в подальшому проходила фахову підготовки в 169 навчальному центрі «Десна». Згодом сержант Олена Кравчук потрапила до свого підрозділу на посаду санітарного інструктора медичної роти, а після невеличкої перерви – в район проведення операції об’єднаних сил на Луганщину.
— Там під час перебування в складі лікарсько-сестринської бригади поблизу Гірського, я забезпечувала підсилення медичної евакуації бойових підрозділів. Ми цілодобово були на зв’язку, а за необхідності поспішали миттю на допомогу – рятувати бійців. В місці перевантаження травмованих та поранених військових треба було терміново надавати першу медичну допомогу, а головне – зробити все, для того, щоб в найкоротший термін доставити військовослужбовців у медичний заклад, де їх вже чекали кваліфіковані лікарі. На жаль, були випадки, коли всі наші зусилля і зусилля медичного персоналу мали невтішний результат, тоді з’являлися загиблі. Навіть коли поранення було несумісне з життям, медики завжди боролися за життя – до останнього, – розповіла Олена.
Серед близьких людей що, дбають про Олену – це батько та старший брат. Її мати померла, коли їй було лише 4.
– Мій брат після повернення зі служби або в дуже екстреній ситуацій завжди приїде, підтримає, дасть пораду або допоможе, – підкреслила дівчина.
Батько дівчини пішов на війну ще в 2014 році, коли вона була ще неповнолітньою та навчалася на 2 курсі медичного коледжу.
– Він за власними патріотичними міркуваннями потрапив до війська по мобілізації також в цю механізовану бригаду. Під час виконання завдань поблизу Старогнатівки почався масований обстріл ворога і він отримав уламкове поранення в руку. Гелікоптером його терміново доставили в шпиталь Дніпра. Я дуже вдячна медикам, які надавали йому медичну допомогу. Згодом, він дуже довго розробляв скалічену руку. Після порання батька я твердо вирішила – стану військовим медиком. В бригаді ще залишилися військові, які служили разом з татом і мені дуже приємно чути від них, що батько – був справжнім воїном та захисником, – зазначила бійчиня.
Нещодавно Олена придбала собі скрипку – улюблений музичний інструмент батька та пообіцяла, що навчиться на ній грати і подарує йому найкращі свої музичні композиції.
– Вона була повністю розібрана, не налаштована, репетитори, на жаль, зараз не приймають, адже карантин і це мене дуже засмучує. Мені так хочеться зробити йому щось приємне, вивчити декілька його улюблених мелодій і зіграти, – розповідає з усмішкою військова.
Олена Кравчук з нетерпінням очікує виїзд свого підрозділу в район проведення операції об’єднаних сил, адже вважає, що від неї буде більше користі там і головне – вона там дуже потрібна.
Ігор Березинський,
спеціальний кореспондент (м.Чернігів) Інформагентства МО України АрміяInform
